Мова, наша мова – пісня стоголоса,

Нею мріють весни, нею плаче осінь.

Нею марять зими, нею плаче літо,

В ній криваві рани й сльози «Заповіту».

         21 лютого у школі було організовано вчителем української мови Добош Ганною Гаврилівною та бібліотекарем Гудачок Оленою Михайлівною свято до Дня рідної мови.

         Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, бо вона не що інше, як жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання на щасливе майбутнє.

         Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. В народу немає скарбу більшого як його мова. Також маємо зробити все для того, щоб лунало українське слово, розквітала наша мова в прекрасних віршах та піснях, а ми гордилися тим, що розмовляємо на українській мові.