3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння
у ніч на Андрія. Ця давня традиція - прекрасний витвір людської фантазії,
призабутий сьогодні. Андріївські
вечорниці – традиційні гадання на день святого Андрія, дуже давній слов’янський
звичай, який йде з далеких язичницьких часів. Як і зі всіма великими подіями
дохристиянської язичницької культури, з приходом християнства, вечорниці
склеїли із днем святого Андрія Первозваного, одного з дванадцяти апостолів
Христа. Звісно, до гадань та вечорниць, які тепер проходять в його день – 13
грудня, святий Андрій жодного відношення не має. Колись давно
вечорниці починались ще в кінці листопада та продовжувались аж до початку
великого посту, брали в них участь здебільшого дівчата, (котрі, куди більш
цікаві, аніж хлопці), хоча і хлопці теж. Для проведення підшуковувалась
простора хатинка, де всі збирались і засиджувались до вечора, звідси і назва –
вечорниці. Погода бррр, на дворі дощ зі снігом (чи сніг з дощем), роботи в
полях всі завершились, на зиму запас заготовлений, що молодим людям ще робити
лишається як не збиратись на вечорниці? (телевізорів не було, а ніяких
"контактів”, "однокласників”, "фейсбуків” подавно, тож вечорниці були тими
давніми "контактами”, які проходили в реалі). Як проходять вечорниці в сьогоденні продемонстрували нам учні 8- Б класу, поставивши сценку "Андріївські вечорниці в сучасному стилі."
|