Заплакало небо дощами…
Біль і туга зійшлися клином.
Свистіли кулі над Афганом,
Прощається мати із сином…
Котилися сльози рікою,
Ще б жити - та віку немає,
Лишилась невістка вдовою
І онучка за батька питає.
Протягом всієї багатовікової історії нашої Батьківщини народ вище за всіх цінував вірність вітчизні, мужність і відвагу героїв, які боролися за торжество добра і справедливості. 15 лютого учні школи провели виховний захід "Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану" щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг на Афганській землі. Молоді люди йшли тоді не за орденами і медалями, свято вірячи, що виконують свій інтернаціональний обов’язок.
Падали хлопці на чужій землі, а в них м’яких долонях лінії життя такі довгі і прекрасні… Разом із ними пішло в небуття чиєсь щастя. Разом із ними загинули їхні ненароджені діти. Але вони живуть у пам’яті бойових друзів, продовжують усміхатись зі сторінок солдатських альбомів. Вони вічно живуть у зболених, згорьованих, люблячих палких материнських серцях.
|