Лебеді не падали - летіли.

В лебедів стріляли чужаки.

Лебедину хату у неділю

Обняли вогненні язики...

Війна. Просто слово. П’ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов...Війна - це кров, це  смерть, це покалічені долі. Війна -  це спалені міста.

Минають роки, відлітають у вічність.  Все далі відходять грізні і важкі часи Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: „Ніхто не забутий, ніщо не забуте”.

Хто вони, оті вічні солдати, що йшли першими у бій? І юні ще зовсім, і вже в літах, хліобороби, робітники, учителі, лікарі? Їх об’єднало одне слово - "солдати". Вони героїчно виконували обов’язок, накази, грудьми закривали рідну землю, боронили право на життя, на працю, на щастя своїх дітей і рідних, свого народу. Серця їхні, сповнені любові до Вітчизни, промовляли тоді палким словом Тичини:

Ти, земле наша, рідная, святая!

Ти, Батьківщино люба, золотая!

Це знову напад? З ворогом двобій?

Ми чуєм, нене! Ми йдемо у бій!

До Дня Перемоги учні 6 класу під керівництвом класного керівника Русин Мар’яни Іванівни підготували  виховний захід «Миру - бути!». Хай буде мир на нашій землі!