Учнівський клуб «Пам’ять» діє в Обавській гімназії уже кілька років. Його членами є переважно учні 8-9 класів. Але клуб не є закритим, тому в його роботі може брати участь будь-хто з учнів нашої гімназії, кого цікавить наша діяльність.
В статуті клубу визначені цілі, які стоять перед його членами, а саме:
- Члени клубу беруть на себе зобов’язання зберігати і примножувати пам’ять про героїчні сторінки історії краю в роки Другої світової війни.
- Члени клубу повинні вести наполегливу пошукову роботу по виявленню нової інформації про свій рідний край у роки війни.
- Члени клубу «Пам’ять» шукають і виявляють маловідомі імена земляків-учасників війни.
- Члени клубу ведуть пропагандистську роботу серед учнівської молоді.
В результаті роботи клубу створена рукописна книга-реквієм, яку учні назвали «Вони врятували Європу». На її сторінках імена наших відважних земляків, жителів сіл Обава, Косино, Дубино, Чабин, які присвятили своє життя боротьбі за перемогу над фашизмом. Це добровольці Червоної Армії та Чехословацьких військових формувань, що воювали проти німецьких загарбників на території України та в країнах Європи, підпільники і партизани, що вели антифашистську боротьбу далеко від рідного дому на території України.
Пам’ять про них ми повинні зберегти не тільки тому, що вони наші земляки, що серед них – наші родичі, а найперше тому, що юний вік цих героїв, які не вернулись.
Вихідним матеріалом для пошукової роботи членів клубу стала Книга Пам’яті України. На її сторінках – імена загиблих у війні, дата їхнього народження і смерті. Для членів клубу цього виявилося недостатньо. Вони вирішили, що їхнім обов’язком є зібрати все, що залишилось в пам’яті людей про односельчан, які брали участь у жорстокій війні історії людства. Крім того в Книзі Пам’яті не вказано імена тих, хто повернувся з війни живим. Те, що їм вдалося вижити, анітрохи не применшувало їхнього подвигу. А було їх не мало.
Отже, перед членами клубу стояла складне пошукове завдання. Дослідники зустрілися з жителями села, вияснили до яких родин належать ті чи інші учасники війни. Адже у наших селах дуже багато людей з однаковим прізвищем.
Трудність пошукової роботи полягала і в тому, що більшість наших земляків – учасників війни пішли на фронт добровольцями у віці 18-20 років. Вони не встигли створити сім’ю. Отже, прямих нащадків у них не залишилось, про їхні фронтові шляхи теж важко щось дізнатись, а інколи і не можливо, бо мало хто встиг написати родичам листа з фронту. Адже загинули вони уже в перших боях, в яких брали участь.
Більше вдалось дізнатися про тих, хто повернувся з війни живим. З деякими з них учням вдалось поспілкуватись особисто. На жаль, багато ветеранів уже померли.
Хочеться відмітити, що жителі наших сіл поставились до роботи юних дослідників з глибоким розумінням і співчуттям. Вони особисто надавали інформацію до кого звернутися. Надавали фотографії із сімейних архівів. Інколи просто підтримували морально, схвалюючи благородні намагання дітей.
Автори цієї книги висловлюють вдячність всім, хто допоміг їм у пошуковій роботі, і сподіваються, що таку підтримку вони зустрічатимуть і надалі, коли продовжуватимуть свою діяльність.
Протягом кількох років пошукової роботи було знайдено багато імен наших земляків, які взяли участь у боротьбі проти фашистських поневолювачів в роки Другої світової війни. Для них життя зупинилося в часі, та не зупинилось воно в пам’яті народній. З інтервалом у багато десятиліть вони знову одержали на сторінках даної книги прописку в рідному краю – навічно.
Автори-члени клубу « Пам’ять»
Щорічно учні відвідують могили ветеранів війни: прибирають, запалюють свічки. | 
